Тисяча і одна ніч

"Тисяча и одна ніч" — пам’ятник середньовічної арабської і перської літератури, добірка оповідань, оповитих історією про перського царя Шахріяра та його дружину на ім’я Шахразада. В цю книгу увійшли, на думку видавців, найяскравіші з усіх казок «Тисячі і однієї ночі». 

До покоїв жорстокого царя Шахрияра, який мститься всім жінкам за свою зганьблену честь, приходить дочка головного візира - казкарка Шахразада, яка бажає припинити марні жертви. Щоночі вона розповідає царю захоплюючі історії про війну і секс, про любов і підступність, про чарівні перетворення, про зраду і дружбу. Але щоранку оповідачка припиняє свої оповідання на найцікавішому місці, підтримуючи у Шахрияра інтерес до себе протягом тисячі і однієї ночі. Казки ллються з її вуст, не тільки забавні і захоплюючі. У своїх казках і легендах вона досліджує найважливіші філософські питання, що хвилюють людей в усі часи: питання про добро і зло, про наявність чи відсутність вільної волі в людини, про неспівпадіння ідеалу з дійсністю і про їх співіснування. В її оповіданнях реальні історичні особи — халіфи, богослови, вчені та поети, що прославилися в VII-XII століттях, — виглядають особіистостями, що овіяні казковим ореолом.