Кобзар, Наталка Полтавка, Москаль-чарівник та Енеїда

"Кобзар". У наш час під назвою «Кобзар» видають повне зібрання українських поезій Шевченка з додатком двох російських поем Тризна (Безталанний) та Сліпа. Однак перші «Кобзарі» містили твори тільки українською мовою (до 1908 р.). Всього за життя Шевченко створив 235 поетичних творів: віршів, поем та балад, однак слід зазначити, що деякі з віршів Шевченка мають декілька дуже відмінних один від одного варіантів і тому кожен з цих варіантів вважається окремим твором. Всі з 235-ти поетичних творів Шевченка написані українською мовою, окрім двох: вірша Тризна (Безталанний) та поеми Сліпа, написаних російською. Уперше «Кобзар» видано 1840 року у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса. До збірки ввійшли перші вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті почав підписувати "Кобзарь Дармограй".

"Наталка-Полтавка". Поштовхом для написання "Наталки Полтавки" для І. Котляревського стало життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні такі, як балади "Ой оддала мене мати за нелюба заміж", "Брала дівка льон", "Розлилися води на чотири броди", "Чорна хмаронька наступає", "Лимерівна" тощо. Також натхненням до написання п'єси для І. Котляревського стала невдала п'єса "Козак-стихотворец" Олександра Шаховського, у якій було неправдиво зображено тогочасне українське сільське життя. О. Шаховський був погано ознайомлений з реальним побутом українців, тому допустився багатьох помилок, тому полтавчани були надзвичайно розчаровані у його виставі. І. Котляревський вирішив виправити цю прикрість, написавши правдиву п'єсу про українських селян "Наталка Полтавка"». І. Котляревський вперше в новій українській літературі вводить образ жінки-страдальниці — мати Наталки, Терпилиха, що своєрідно відображається у її імені. За жанром "Наталка Полтавка" - соціально-побутова драма, глибоко національна характерами й естетичною формою, перший твір нової української драматургії, у якому поєдналися ознаки сентименталізму та просвітницького реалізму. Іван Котляревський так визначив жанр: "Опера малоросійська у двох діях, що передбачає багато музики та пісень".

"Москаль-чарівник" - п'єса видатного українського письменника Івана Котляревського, написана у 1819 році. Вперше видана в «Українському збірнику», 1841 року в Москві І. І. Срезневським. Вперше п'єса поставлена на сцені Полтавського театру у 1819 році (Петро Барсов). Відомо, що у 1820-их п'єси Котляревського "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" з величезним успіхом ставилися в Санкт-Петербурзі в Олександрівському театрі та в Малому театрі, що в Москві. За жанром це водевіль. Котляревський використав мандрівний сюжет про подружню невірність, але переосмислив його. Зберіг лише успішне сценічне, але не використав того, що було б негативним з моральної точки зору. П'єса економна в плані театральної вистави: прості декорації, одна дія, чотири персонажі.

"Енеї́да" - українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, заснована на сюжеті однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Вергілія. Написана чотиристопним ямбом. Поема написана в добу становлення романтизму і націоналізму в Європі, на тлі ностальгії частини української еліти за козацькою державою, ліквідованою Росією в 1775–1786 роках. "Енеїда" — перша масштабна пам'ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою. Поема започаткувала становлення новочасної української літератури. Перші три частини поеми були видані в 1798 році, в Санкт-Петербурзі, без відома автора, під назвою: "Енеида. На малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ". Повністю "Енеїда" вийшла в світ після смерті Котляревського, в 1842 році. Цей твір є першокласним джерелом з українознавства, українського побуту та культури XVIII століття. Як і оригінал, сюжет описує пригоди троянського отамана Енея, проте у викладі Котляревського вони подаються в антуражі тогочасної української культури. Після зруйнування батьківщини ворогами, Еней разом зі своїм козацьким військом шукає місця, де зміг би заснувати майбутню імперію. В його поневіряння втручаються боги, намагаючись хто допомогти, а хто завадити його подорожі.