[:ua]Наполеон Бонапарт народився 15 серпня 1769, Аяччо, Корсика – помер 5 травня 1821 Лонгвуд, острів Святої Єлени в віці 51 рік) – імператор французів у 1804-1815 роках, великий полководець і державний діяч, який заклав основи сучасної французької держави.

Наполеоне Буонапарте (так його ім’я вимовлялося на Корсиці) свою професійну військову службу розпочав у 1785 році в чині молодшого лейтенанта артилерії; висунувся в період Великої французької революції, досягнувши чину бригадного генерала (після взяття Тулона 18 грудня 1793, призначення відбулося 22 грудня 1793). При Директорії домігся чину дивізійного генерала і посади командувача військовими силами тилу (після розгрому заколоту 13 вандем’єра 1795), а потім посади командуючого Італійською армією (призначення відбулося 2 березня 1796). У 1798-1799 роках очолював військову експедицію в Єгипет.

У листопаді 1799 року здійснив державний переворот (18 брюмера), в результаті якого став першим консулом, зосередивши тим самим у своїх руках всю повноту влади. Саме тоді виявилися його таланти на ниві законодавства. Нова влада прагнула закріпити досягнення Великої французької революції, зокрема, право власності селян на землю і рівні громадянські права.

Наполеон Бонапарт у своєму кабінеті в ТюрільіЦивільний кодекс – надзвичайно прогресивний правовий акт, деякі аспекти якого досі актуальні. Кодекс встановлював рівність всіх громадян перед законом, недоторканність приватної власності і свободу віросповідання. У XIX багато юристів з різних країн перейняли норми цього документа, що сприяло краху феодальних систем і встановленню прогресивного права. Сам Наполеон говорив так: «Моя справжня слава не в тому, що я виграв 60 битв. Якщо щось і буде жити вічно, так це мій Цивільний кодекс ».

Наполеон показав себе талановитим економістом. Механізм створеного в 1800 році Французького банку залишався незмінним аж до 1936 року. Головною функцією банку був випуск в обіг паперових грошей і зберігання золотого запасу країни. Управління банком здійснювали призначені державою керівники та акціонери. Це дозволило дотримати баланс інтересів різних груп впливу.

Могила Наполеона, Будинок інвалідів, Париж18 травня 1804 був проголошений імператором. Переможні наполеонівські війни, особливо австрійська кампанія 1805, прусська і польська кампанії 1806-1807 років, австрійська кампанія 1809 сприяли перетворенню Франції в головну державу на континенті. Однак невдале суперництво Наполеона з «володаркою морів» Великобританією не дозволяло цьому статусу повністю закріпитися.

Поразка Великої армії у війні 1812 року проти Росії поклало початок краху імперії Наполеона I. Після «битви народів» під Лейпцигом Наполеон вже не міг протистояти об’єднаній армії антифранцузької коаліції. Вступ в 1814 році військ коаліції в Париж змусив Наполеона I відректися від престолу. Він був засланий на острів Ельба.

Знову зайняв французький престол у березні 1815 (Сто днів). Після поразки при Ватерлоо повторно зрікся престолу (22 червня 1815).

Останні роки життя провів на острові Святої Олени полоненим англійців. Його прах з 1840 року знаходиться в Будинку інвалідів у Парижі.[:ru]Наполеон I Бонапарт родился 15 августа 1769, Аяччо, Корсика — умер 5 мая 1821, Лонгвуд, остров Святой Елены в возрасте 51 год) — император французов в 1804—1815 годах, великий полководец и государственный деятель, заложивший основы современного французского государства.

Наполеоне Буонапарте (так его имя произносилось на Корсике) свою профессиональную военную службу начал в 1785 году в чине младшего лейтенанта артиллерии; выдвинулся в период Великой французской революции, достигнув чина бригадного генерала (после взятия Тулона 18 декабря 1793 года, назначение произошло 22 декабря 1793 года). При Директории добился чина дивизионного генерала и должности командующего военными силами тыла (после разгрома мятежа 13 вандемьера 1795 года), а затем должности командующего Итальянской армией (назначение произошло 2 марта 1796 года). В 1798—1799 годах возглавлял военную экспедицию в Египет.

В ноябре 1799 года совершил государственный переворот (18 брюмера), в результате которого стал первым консулом, фактически сосредоточив тем самым в своих руках всю полноту власти. Именно тогда проявились его таланты на ниве законодательства. Новая власть стремилась закрепить достижения Великой французской революции, в частности, право собственности крестьян на землю и равные гражданские права.

Наполеон Бонапарт в своем кабинете в ТюрильиИменно тогда проявились его таланты на ниве законодательства. Новая власть стремилась закрепить достижения Великой французской революции, в частности, право собственности крестьян на землю и равные гражданские права. Гражданский кодекс — чрезвычайно прогрессивный правовой акт, некоторые аспекты которого до сих пор актуальны. Кодекс устанавливал равенство всех граждан перед законом, неприкосновенность частной собственности и свободу вероисповедания. В XIX многие юристы из разных стран переняли нормы этого документа, что способствовало краху феодальных систем и установлению прогрессивного права. Сам Наполеон говорил так: «Моя подлинная слава не в том, что я выиграл 60 битв. Если что и будет жить вечно, так это мой Гражданский кодекс».

Наполеон показал себя талантливым экономистом. Механизм созданного в 1800 году Французского банка оставался неизменным вплоть до 1936 года. Главной функцией банка был выпуск в обращение бумажных денег и хранение золотого запаса страны. Управление банком осуществляли назначенные государством руководители и акционеры. Это позволило соблюсти баланс интересов разных групп влияния.

Могила Наполеона, Дом инвалидов Париж18 мая 1804 года был провозглашён императором. Победоносные наполеоновские войны, особенно австрийская кампания 1805 года, прусская и польская кампании 1806—1807 годов, австрийская кампания 1809 года способствовали превращению Франции в главную державу на континенте. Однако неудачное соперничество Наполеона с «владычицей морей» Великобританией не позволяло этому статусу полностью закрепиться.

Поражение Великой армии в войне 1812 года против России положило начало крушению империи Наполеона I. После «битвы народов» под Лейпцигом Наполеон уже не мог противостоять объединенной армии антифранцузской коалиции. Вступление в 1814 году войск коалиции в Париж вынудило Наполеона I отречься от престола. Он был сослан на остров Эльба.

Вновь занял французский престол в марте 1815 года (Сто дней). После поражения при Ватерлоо вторично отрёкся от престола (22 июня 1815).

Последние годы жизни провёл на острове Святой Елены пленником англичан. Его прах с 1840 года находится в Доме инвалидов в Париже.
[divider]

Вы можете приобрести эти книги в нашем магазине

[divider][:]