Іларіон (в миру Іван Іванович Огієнко) народився 2 січня (14 січня за новим стилем) 1882 року в містечку Брусилові Київської губернії в сім’ї бідних селян – нащадків старовинного козацького роду. Був шостою, останньою за рахунком дитиною в сім’ї.
Здобув освіту в київській військово-фельдшерській школі, склав іспити за курс класичної гімназії. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира в 1909 році, де займався у філологічному семінарі професора В. Перетца. Навчався на Вищих педагогічних курсах. Доктор філософії (1931; університет Брно, Чехословаччина, за працю: «Українська літературна мова 16 ст и Крехівський Апостол 1560 р.».).
З 1947 р жив у Канаді, продовжуючи церковну, наукову та видавничу діяльність у серпні 1951 року, Іван Огієнко був обраний митрополитом Української греко-православної церкви в Канаді.
Перу Івана Огієнка – видатного вченого-мовознавця, філолога, перекладача та історика – належить понад 300 творів. Він перевів 44 найменування релігійної літератури, а його переклад Біблії українською мовою Британське біблійне товариство визнало одним з кращих у світовій історії.
Досліджував проблеми кириличної палеографії, історії старослов’янської та української мов, українського правопису. Основні праці: “Історія українського друкарства” (1925), “Нариси з історії української мови” (1927), “Пам’ятки старослов’янської мови X-XI століть” (1929), “Крехівський Апостол” (1930), “Історія української літературної мови” (1950).
