Хочу представити нашу нову роботу – збірку «Українські повісті» М. В. Гоголя. Хоча говорити про те, що вона нова, – не зовсім коректно. Готовою на 95% вона була ще до кінця 2013 року. Але ми переключилися на підготовку до ювілею Тараса Шевченка, підсумком якого стало видання «Кобзаря» для президентів», як висловився один з наших шановних покупців.
А потім – трагічні події. Події, які розділили
- Час на до війни і після війни,
- Країну лініями розмежування (а, по-чесному – лініями фронту) на картах Донбасу і Криму,
- Сім’ї, в яких одні розуміють, що війна йде аж ніяк НЕ громадянська, а інші з нетерпінням чекають відродження вже давно покійного Радянського Союзу.
Але все ж, як би жахливо це не звучало, з цим усім ми живемо 2,5 року, звикли чи що. Але абсолютною дикістю в моїх очах виглядають чвари серед патріотів України про те, чи може патріот України бути російськомовним. Вважаю, що кращої допомоги ворогам України придумати складно. Я люблю Україну, яка стала моєю Батьківщиною не за місцем народження. Я пишаюся своїми співгромадянами, що повстали проти рабства і свавілля заради свободи і справедливості. Я плАчу, коли ховають молодих хлопців і дорослих чоловіків, розуміючи, що вони воювали і заради мене. І зараз уже зовсім неважливо, якою мовою вони розмовляли перед тим, як віддати своє життя за нас за всіх.
Ну, ось тут таке, а ми про Гоголя. Але все ж! Письменник, класик, який народився на нашій землі, любив її і, буквально прокинувся знаменитим після виходу в світ «Вечорів на хуторі біля Диканьки», в яких він відтворив дивовижний і казковий образ України, посилений сюжетами старовинних легенд, опоетизований чарівною барвистістю українського слова. Повісті Рудого Панька стали для свого часу справжньою енциклопедією побуту, звичаїв, моралі, особливостей національного світогляду, міфології і фольклору українців. Немає і не може бути в нашій країні людини, яка б не знала Гоголя і його творчість. Так чи варто перевидавати його твори? Письменника, що видавався величезними накладами за будь-якої влади в метрополії, неважливо, звідки керованої – з Петербурга чи з Москви, приголубленого царем, оспіваного більшовиками? Про суперечливість особистості Гоголя написано багато. Багато списів зламано в літературних суперечках, в які, особливо у контексті останніх подій, додалася неабияка дещиця політичного лушпиння. Але я не хочу нічого слухати – Гоголь це видатний письменник, народжений на нашій землі. Я люблю Гоголя і переконана, що перевидавати його в нашій країні потрібно обов’язково!
Тепер про саме видання. В нього включені збірки повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832) і «Миргород» (1835), що поклали початок літературного визнаннюя письменника. 552 сторінки. Колекційний варіант. Шкіряна палітурка ручної роботи. Барельєф Гоголя, витиснений когревом на обкладинці, створив на наше замовлення для цього видання київський скульптор В.В. Кузнєцов. Оформлення титульного аркуша, шмуцтитули, колонтитули і колонцифри, а також віньєтки, заставки, закінчення і буквиці виконала київська художниця Оксана Тернавська. До збірки додані ілюстрації, які створили в 19-20 століттях відомі художники Іван Крамской, Іларіон Прянішніков, Костянтин і Володимир Маковські, Михайло і Дмитро Чічагови, Костянтин Трутовський, та ін. Книга видрукувана на «цифрі» в кількості 10 пронумерованих примірників нашим давнім другом і партнером Данилом Рубаном – батьком трьох дітей, який у серпні 2014 пішов добровольцем на війну. Він повернувся в травні 2016. А в червні надрукував цю книгу.
Впевнена, що це видання буде хорошим подарунком справжнім любителям М. В. Гоголя і всім поціновувачам книги.
Олена Корбуш
