Костилєва Наталія для журналу “Стіна”
Стаття опублікована в №4 (2015) під назвою “Повернення міфу. Енеїда очима Оксани Тернавської”
Людство завжди дорожило тими художніми творами, де з можливою повнотою виражена драма людського серця або просто внутрішній характер людини. Часто зображення одного тільки характеру вистачає, щоб ім’я художника залишилося в історії мистецтва. (Іван Миколайович Крамськой)
На одній з книжкових виставок, в яких наш журнал брав участь, ми познайомилися з книговидавцями Оленою і Юрієм Корбуш і побачили у них справжнє культурологічне диво – «Енеїду» Івана Котляревського з ілюстраціями української художниці Оксани Тернавської. Гортаючи кожну сторінку книги, всередині все раділо, Еней вперше отримав своє обличчя, з рисами характеру, втім, як і кожен герой цього епосу. Деталі промальовані до такої міри, що глядач і читач занурюється в епоху міфів і легенд, які набули рис національної історії та костюма, національного світосприйняття.
Сьогодні про це якось забулося, але ж Івану Котляревському задовго до Пушкіна вдалося не тільки об’єднати три різновиди мови: світський, яким говорили пани, народний і книжковий, а також цією мовою створити власну міфологію. Цей процес – заняття, вельми популярне в наш час, але не у всіх воно виходить. Міфологія – це не релігія. Це всього лише розповіді про Того, або про тих, про кого релігія вже сказала, що вони існують. Релігія говорить, що Небо і Землю створив Господь, а міфологія розповідає, як це було. А тому для людини невіруючої створити міфологію – все одно, що витягти себе з болота за волосся – а це, як відомо, поки що вдалося одному лише барону Мюнхгаузену. Основне, перша умова міфу – те, що в нього в і р я т ь. Міф створюється від надлишку, а не від нестачі. Це творіння життєлюба і поцінювача прекрасного, у якого всього багато, так що через край ллється. Але, одна справа, створити текст, а інша справа, створити до нього ілюстрації, візуалізувати образи. Цікава міфотворчість в історії Слова та візуалізації вийшло у Дж.Р. Толкієна і Пітера Джексона, який екранізував «Хоббіта» і «Володаря кілець», і при цьому кожен з них розширив кордони міфу і мистецтва.
Вдивляючись в образи героїв Енеїди, створених Оксаною Тернавської, я бачу новий міф, нове бачення і дивовижну силу метафори, символіки і чогось внутрішньо відчутого, усвідомленого. Еней виступає і міфом і сучасністю, як і боги, герої, пекло і рай … В її роботах до «Енеїди» відтворюються, певним чином переломлюються і переосмислюються універсальні міфологічні категорії, що зберігаються на глибинному рівні мислення людства, притаманні будь-якій культурі (незалежно від того, який етнос є її носієм і на якому часовому відрізку історії розвитку людства вона існує). Загальноміфологічні універсалії залишаються по суті незмінними, з часом змінюється лише форма їх прояву в оповіданні: починаючи від основних міфологічних жанрів – міфу, епосу і казки – і закінчуючи сучасним романом.
Така переконливість є плодом гармонійного співіснування в особистості художника двох складових: майстра-дослідника, який подбав про вивіреності форми і чіткості деталей створених ілюстрацій, і Художника, який довірився своїй уяві, емоціям та інтуїції, таким чином звернувся до своєї підсвідомості, підказав вірні ходи в розвитку сюжету і формуванні характерів.
Унікальність «Енеїди» як феномена культури і полягає в тому відчутті правдивості, яке виникає при знайомстві з цим твором, так як, з одного боку, Іван Котляревський сміється, показує гротеск, часом прямо звертається до глибинних структур міфологічного мислення читача, а з іншого боку Оксана Тернавська за допомогою своєї фантазії і фарб занурює читача в тривимірний, майже відчутний простір. Так художній вимисел стає якоюсь особливою реальністю, паралельним світом, що володіє привабливістю чарівної країни і майже земної матеріальності, що викликає бажання долучитися, пізнати його краще, може бути, взяти участь в со-творінні цього світу, в його матеріалізації.
Тут вміщено образи-архетипи, які використовують структуру архаїчних оповідних форм лише у вигляді сюжетного кліше, інше і сьогодні актуально бо глибинно.
Після знайомства з роботами Оксани Тернавської, захотілося зустрітися, побачити на власні очі людину, чий внутрішній світ здатний творити міф і відчувати твір, відчувати творчість іншої людини …
